Рефлексія (І)
erorka
Зранку у дзеркалі бачу похмурий свій вид Якого дратує простий, дратівливий подих Прогулянкою видніється небо прекрасне Радіти почну коли у думках буде ясно... Ми дивимось на речі залежно від ситуації Розумію що не нонсенс, та все ж руйнація Доки хтось у розмові дивитися в очі щиро Я зі злістю проганяю за скоєне ще вчора І якщо чесно, то це до болю мене дратує Все ж не людина правила психіки диктує Та тільки вона за свої слова відповість Тому-що чужий не винен у твоїй злості Чомусь наступним днем все вже інкаше Не дратівливий взагалі став мій подих Розумію що не потрібно було тоді гарчати Так, це цикл саморефлексивних печатей
2022-09-27 20:05:09
13
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Kruhitka Dobro
«Саморефлексивні печаті» сильно
Відповісти
2022-10-21 06:47:47
Подобається
Інші вірші поета
Ранок (Рефлексія ІV) Просто поцілуй мене Ілюзія життя Paysage
Інші поети
BON BON
@bon_bon_c0xu
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13543
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2616