Ранок (Рефлексія ІV)

erorka

Доки рими танцюють на пам'яті рідній Я ж лину в пісні, а там буде видно далі Строфа під строфою - початок, ранок Який мої рани собою розвіє як хмари Розвіє по небу, по різним материкам Де влучно сказати ж: "Шерше ля фам" Я жаліюсь на біди, що стали по горло Про те їх величина - лінивий стогін Хоча-таки мрії мої не всі матеріальні Та в когось за мрію - побачити маму Запитань дурних чомусь не виникає Можливо людина з мене буде хороша І я в душу персони гляну спросоння Всі мої біди на фоні мов веселий тон Я знаю, що як-би мені не було погано Це не найгірше - я повинен піднятись

2022-11-25 21:13:33

6

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

erorka

Дякую, друже

Відповісти

2022-11-26 08:17:26

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12075

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

4478