Мотив
В мотивах віршів, закладаю сенс Кривими дотиками пишу, завжди. Я кохаю тебе між повітря потоку, Почуттями вдихаю твій аромат, Як в тумані, червоними барвами, Кольори романтики для мене. Я вмру лише на тобі, лише тоді, Коли я живу, в обіймах всіх світів. Причиною щастя може бути глибина, Нашого міцного ризику в кінці. Парами на небо підійме Всевишній, Чи то ураганом, розкине думки, Падати не хочеться, крик з легень, Втопаю в холодній воді, як дитя, Серце колить від солодкого. Мені не можна літати, крила твої, Поранити я боюсь крихкі вуста, В моєму житті лиш два рази на небо. З тобою, нудьгою розкинусь під ковдрою, Сумно без щирості на тій планеті. Катастрофа навколо, а всередині шлях, Проведи за руку в утопію, головне це- ти. Покрився плямами спогадів, серед букв, Серед слів, серед речень, на сторінках. Я читаю цю книгу, як натяк на хороше, Боюся втратити себе, але кохання це- гріх, Веселка, як пам‘ятник теплим губам. Божевільно запаморочить очі, В грудні закінчив абзац, можливо, Я міг би стати людиною, та без тебе ніяк.
2023-09-24 01:16:03
0
0
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
5148
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3285