Зневіра
Немає ні болю, ні страху, ні сліз, На обличчі лиш спокій кривою лежить. Димом білим душа виходить з легень, Суперечність у небі ворожа летить. Мозаїка миру, але не для всіх. Спокій душевний до серця прикуто, В кайданах страждань мовчить. Зневажливий погляд один на один Зі своїм болем шепоче. Крок вперед, два позаду мертвих лежить. Втіха всередині, зовні чорна діра, Та надія в полоні позачасового кордону На цвинтарі ковдрою теплою вкрита, Непомітно тілами обросла. Правда й віра промокли Під кривавою хмарою зла, Наростає, спадає, звучить Аукціонна мелодія нашого життя. Секунда за тиждень, сміливий дух застиг, В моменті подих останній зробив, Залишився час на каяття, така доля моя.
2023-09-02 03:50:50
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Н Ф
Красиво описуєте душу
Відповісти
2023-09-02 10:15:09
Подобається
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2470
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3757