Болить
Останні сили стікають по стінам туги, Образ немає, в душі лише біль, Здається поклоняюсь людині, поруч. Хотілось обіймів коли тяжко, не можу, Приховую купу страхів й образ. Виглядає болісно, хочеться вкритись, Ковдрою, головне без очей. Плачу тепер щоночі, зі мною щось не так. Одягаю замок на себе, молитись почну. Метелики літають, але боюсь зізнатись, Зранку мрію про дотик, вночі про слова, Підтримка лунає з мозку, навмання. Так в серці колить за домом, За легкістю тих днів, за полем. Не можу сказати що болить, бо не так, Хотілось би просто поговорити, тихо, Спокійно відчути життя в долонях, В течії слів відчуваю себе ніяк. Можливо останній день вже близько, Мабуть не світить маяк, хотів бути, Бути щасливим, воля в легенях, Радість в очах, пензликом проведу. Намалюю тебе колись, гарним портретом, Як відчуваю щодня, твій погляд тепла, Мрію, щоб шепотіло кохання без слів, Уві сні бачу дорогу ліній на тобі.
2023-09-24 01:17:02
0
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5771
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2759