У кожного своя дорога

Емілія Дзвінко

Змалечку все ми вивчаєм, Але коли дорослішаєм- не все ще знаєм, Інколи з незнання долю собі ми ламаєм, Бо як діти незрілі- Бога не знаєм. У кожного своя дорога І кожен путь свій вибирає, Але не відразу прозріння приходить, Що долю собі він зламає. У всіх своя дорога, Але не в усіх вона від Бога. Кожен щастя в своєму вбачає І кожен по цьому від Бога має. Хто добро в світі плекає, А хтось- зло без сумнівів приймає. Але хай кожен знає, Що за вчинки свої перед Богом відповідає. Добра людина від Бога похвалу має, А зла- духовно вмирає і у пеклі згасає, Тоді як добра людина Бога прославляє І радіє що Бог її до себе навіки приймає. Вибір постає цей перед вами У світі життєвої програми, У кожного своя дорога ,але чи буде це ваша духовна перемога?

01.12.2024

2

0

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

3811

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11443