Мачо
Зірку Мачо в чорний колір покрасили І в котика перетворили. Для Алли він був призначений І Божою печаткою був позначений. Пушистий Мачо гарним голоском співає І душу хазяйки окриляє, З ним вона від турбот відпочиває І бачить вона що кращого за Мачо не знає. Рано-вранці Мачо ласкаво бринить, Збудить всіх- і замовчить. Іноді він жалить Та покарання не забариться вмить. Дзвінко Мачо в кухню залітає І мамці по хазяйству допомагає. Як пригладиш- муркає, ніби співає, Ніколи цей спів не утомляє. Від хазяйської дочки Мачо тікає, Це він у такі ігри з нею грає. Радо вона його приймає І за штурвал встановляє. А він радий що тепер капітан, Все зробить- немає питань. Від щастя його душа на крилах літає І він радий що вся сім*я про нього дбає. Пройдуть роки- він буде з ними жити, Кращої сім*ї годі й просити.
2024-11-09 21:35:26
2
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4965
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5787