Сонце і місяць зустрічались
Сонце і місяць зустрічались, При світлі полудня прощались. Кожен з них вступав в свою стихію, Кожен з них мав свою мрію І так конкуруючи завжди, Вони миритись мусять знов, Бо що таїти правди Ніхто із них не в силах зняти окову, Що доля їм так написала І яка на відстані їх тримала. Дружити не могли бо надто різні І шляхи разом в небі вести їм- затісні. Знаходитися разом їм неможливо Та хіба ж станеться те диво, Що разом їх зведе І що буде їхня дружба вічна- не промайне? Колись можливо буде це Та зараз не в силах нічого змінити, Тож буде так як є. Сонце й місяць зустрічались, Але один з одним не знались, Лиш небо одне ділили, А щось змінити не зуміли Тому один від одного на відстані були, Да так шлях один до одного й не знайшли.
2024-11-29 23:02:01
2
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1732
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1431