Революціонер
Він поводир, він корифей - Людина що вола народу, І б'є царя в любу нагоду, Руйнує злий ворожий глей! Зове усіх до боротьби Повстати враз в ряди-годи! Скорити панський гінт та зло, Яке в могилу нас вело, Він вірить в нас, він ще не вмер, Він слави революцьонер. Він нас усіх зове до бою, У боротьбу ураз повстати, Ганебні пута всі пірвати, Й отримать мрію власну волю. Звільнитись люто нам із рабства, Й умитись од усього гадства. Нам не прощати ворогів, Й не забувать своїх дідів. Молитись Богу всякий час, Щоб не здолали в битві нас. Він наший батько, наш отець, Він сповіщає нам нагоду, Аби втримать країни вроду, У авангарді із сердець. З'єднатись кріпко назавжди, Брататись, жити без вражди, У мирі й спокої літати, Добра і слави здобувати, Хранити мир який святий, І не пускать туман чужий. Він слави революцьонер, Стає завжди поперед нами, У землю міцно вліз корнями, Не викопать його тепер! Його не зрадили віками, Він не керований панами, Летить, в бою б'є ворогів, Лишає голови катів. Живе і завжди буде жить, Не вмре, хоч спробуйте убить!
2022-10-04 09:21:49
4
0
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
1957
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11395