- Т-ти! Це ти!? - мій голос помітно тремтів, я ще невідійшла від пережитого шоку. Але я точно пам'ятаю його... Це той самий хлопець зі сну! Тільки одяг нормальний.

- Так, я, а тепер вшиваймось, впевнений вони викликали підмогу!

Хлопець взяв мою руку і потягнув до себе. Ми вибігли з будинку і побігли в парк.

- Здається ми в безпеці. Вчасно я прийшов, а то навіть не уявляю що зараз з тобою було б.

- Так... Але хто ти!? І що за чортівня твориться!?

- Спокійно, Віро, краще подзвони Зіні, бо вона, мабуть, хвилюється.

- Звідки ти...

- Неважливо.

Я подумала, що він має рацію. Набравши Зіну, коли вона взяла трубку, то я їй детально пояснила, що залишуся в подруги на ніч, так як завтра субота, то залишусь у неї, а на вечір прийду. Зіна все уважно вислухала, задала декілька дрібних питань і на цьому наша розмова закінчилася.

- Бачу брехати ти вмієш.

- Життя навчило.

- Чому ти їй не розказала правду?

- Ти серйозно!? А як я їм це поясню? Краще вже перечекати й щось придумати.

- І що ти збираєшся робити? Будеш ночувати на вулиці?

- Не знаю. Але зараз, я хочу дізнатися відповіді на декілька моїх запитань.

- Давай.

- Значить так, хто ти в біса такий!?

- Ну я точно не від біса, а загалом напевне я... як ви там кажете? Вітер.

- Ха-ха-ха, дуже смішно, а тепер серйозно.

- Я серйозно кажу, я - Вітер. Ну, а в своєму світі Рей.

- Ти не можеш бути вітром. Вітер - це сильний рух повітря, який спричиняється в земній атмосфері, чи як там... Ну менш з тим! Вітер - це неживе природне явище!

- Добре, а як ти зможеш пояснити ось це?

Хлопець легко махнув рукою, трава навколо, на відстані п'яти метрів від нас, сколихнулась від вітру.

- Ти... Цього не може бути! В тебе напевно десь заховане віяло!

- Добре, а як тобі такий фокус?

Він відвів праву руку в бік і почав вказівним пальцем малювати коло. Я почула шум листя і опустила погляд на землю навколо нас ніби утворився ураган, навколо кружляло листя, трава і квіти, які рухались в потоці повітря. Раптом хлопець зупинив руку і розпрямив долоню, все, що тільки-но рухалось впало на землю. Мені залишалось тільки ротом мух лапати.

- Це що... правда!?

- А як інакше?

-  Але ж це неможливо, з точки зору науки.

- У вашої науки занадто малий круг мислення, вони не думають ламати стареотипи, які застаріли і для чогось придумали цю брехню. Вони навіть не уявляють, скільки у Всесвіті вимірів й інших реальностей. В моєму вимірі є 4 стихії і кожна з них проявляється в вашому світі. Коли ефіопець чи то, лінкієць "виростає", то він починає "ходити на роботу " у ваш світ. Для кожного з них, є виділений певний район, в одному районі "працюють" 4 власники стихій. Вони використовують спеціальну сироватку для неведимості. Звичайно не всі "працюють" в вашому світі. Дехто вивчає наш світ або ж захищає його. В нас немає такого, щоб всюди правило повно царів, а в вас здається "президенти"? Ну, не в цьому суть. В нас тільки 4 царі, які правлять між своїми стихіями і громадянами. Доречі, хочу тебе привітати, ти зараз розмовляєш з наступником царя стихії повітря. Хочеш дам автограф?

Я мовчки стояла і чекала, поки мій мозок засвоїть нову інформацію.

- Ти...Не вірю!

- Що!?

- Я не вірю твоїм казочкам!

- І для кого я все це пояснював!?

- Єдине, на що ти можеш претендувати, так це на звання "Принца брехуна"!

- Добре! Давай я доведу!

- Давай!

- Що ж, я тебе попереджав!

Хлопець підійшов до мене і взяв за руку. Я запитально подивилась на нього.

- Що? Це потрібно, бо інакше не вийде.

- Ага, як скажеш.

Була трохи не зручна ситуація, він витягнув з кишені кулон у формі ока. Тихо щось прошепотів над ним і все навколо почало звіюватись в ураган і утворювати навколо нас купол, а кулон дивно світитись.

- Раджу міцно триматись! - прокричав він намагаючись перекричати вітер, що здійнявся.

Я ще хотіла дещо відповісти але не встигла, все навколо спалахнуло і засліпило мені очі. З переляку, я ближче притулилась до нього і схопила за руку.