Хто ти?
Псина
Хто я? Де я? І навіщо? Сім'ю не хочу покидать! Просто йду, очима бачу: Одна лиш пустіш, темний відчай. І незнаю я навіщо. Іноді з'явилися образи- Світло у душі одразу. Люди... Друзі! Мої друзі! Ми ж усі в одному крузі! А... Ні вже... Не визнають мене і я їх, Та, все-одно іду, йдучи ногами крізь нічого. І ніхто вже не хвилює, бо нікого я не знаю. Вже 16 ніби є, проте пам'ятаю лише як звали, ніби... Колись ці люди мене підштовхували любити; інтригували, цінували. Але зараз я лиш думка, яка нікого не цікавить. І просто йду, гадаю, щось хочу поміняти, зацікавити себе. Проте, я лише ніхто – лиш думка тіла-шапіто...
2021-12-19 12:32:22
4
0
Інші вірші поета
Леді зі шрамом на обличчі План Чи варте це все того? Тріп
Інші поети
Лео Лея
@lesya_yurp
Mery
@Mery_Ray
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Ай
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
4084
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12826