Чи варте це все того?
Псина
Чи варте це все того: Приниження і крики й битви, Слова, що ріжуться мов бритви Підйоми – спуски, дарунки – вбивства, Переживань вирва барвиста, Блювота, недоспані ночі, Коли нутро усе тріпоче; Недоля, горе, і прокляття? Так, варте! Того варте щастя.
2023-06-30 23:19:36
8
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Олег Шаула
Якщо чесно більшість інших віршів на рівні середнього сурджбука, цей вибивається і якістю техніки, і якістю задуму для мене. Думаю, ти знайшов в собі щось на цьому, бажаю прогресувати й далі.
Відповісти
2023-08-14 22:15:47
1
Псина
@Олег Шаула дякую, я намагаюсь)
Відповісти
2023-08-14 22:16:38
1
Псина
@Олег Шаула не люблю таким займатись, хай висять)
Відповісти
2023-08-14 22:17:59
Подобається
Інші вірші поета
Псих нескінченність Аа а Ааа ААА аАаа АаАА АаА аааА аа А А аАаА! Ох ці люди
Інші поети
Sallma890
@Sallma890
Аня
@13AmYa05
Marry Dead
@marry_dead
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Ай
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
2599
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11395