Все як колись
Все як колись… Ці очі жагучі, що досі про волю співають, Нестримно кидаються в бій, за коханих й дітей; І ці душі людей, що спокійно серця виривають,- Досі сплять і не знають, скільки ті принесли нам смертей. Все як колись… Ми зараз бунтуємо, вірно плекаємо мову І рішуче кричим. Наше серце згорає. Адже мир і свобода – дві єдині умови, Що потрібні завжди. І яких в нас сьогодні немає. Все як тоді… Я шукаю стовпи ті, що небо тримають, Як колись їх шукав той хлопчисько, що гарно писав. Ми ще досі живі. Нас ще досі не знають. І минають ті дні, про які наш Кобзар казав. Все як тоді… Нам всім страшно упасти в кайдани, Умирати та спати в безжальній неволі. Ось чому ми збираєм майдани – Нам достатньо на ранах солі. Все як було… Кожен вірш диким штормом розносить думки У оселю всіх тих, чия хата скраю. Кожне слово поета – ламає замки. Тільки душ у них просто немає. Розумієш? Все як колись... Все як колись... Все як колись...
2022-02-24 12:36:56
20
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
"Поэтическая эльфийка" - WtS
Вау✊🤝
Відповісти
2022-02-24 12:39:56
Подобається
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1471
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2296