4.5.2

Юлія Богута

Чотири. П'ять. Два. Ти кличеш вогонь на себе. Вдягаєш броню на шкіру і тиснеш хутчій на курок. Лежиш у окопах холодних і дивишся в фосфорне небо, Бо хтось запалив його знову, щоб ти назавжди замовк. І ба́йдуже їм, що десь там, тебе ще удома чекають, Дитина, родина і друзі, собака чи вірний кіт. Ці люди не бачили світу, тому вони мовчки стріляють. І ти стаєш сам під кулі, щоб вдома жили без бід. Чотири. П'ять. Два. Я кличу вогонь на себе. Знов пишу вірші про болюче, рятую людські серця. Кричу про важливі теми, збираю на перші потреби, І знаю, що тво́я зброя носить моє ім'я. Така ж невеличка ростом, холодна і б'є прицільно, Вона поміж груди пролізла, пронеслась навиліт, до сліз. Слова мої теж не всесильні, але вони поки що вільні. І я стаю поруч під кулі, щоб більше не бачити гільз. Чотири. П'ять. Два. Ми кличем вогонь на себе. Воюєм як можем, на рівних. Тікаємо вдвох в укриття. Війна не вщухає, палає. Я все ще тримаюсь за тебе. А ти ще тримаєшся дому і знову рятуєш життя. Під нами земля і країна. Наш дім і майбутнє дитини. Обійми стають міцніші, коли в нас зникає час. Ми схожі на смертників, знаєш? На тих, у яких хвилина. Тому стоїмо на своєму. Вогонь не розлучить нас.

2022-10-03 21:09:00

19

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Юлія Міхаліна

В саме серденько ❤

Відповісти

2022-10-04 08:20:39

1

Схожі вірші

Всі

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

46

5

1756

"Hannah"

Jojo Harl

Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.

68

6

16841