У Джавеліни немає Бога
«Бога немає» — сказала в думках Джавеліна, почувши уперше тривогу вночі.  Коли ледь прокинувшись, швидко будила сина, шукала свій паспорт й стискала у пальцях ключі. «Бога немає» — сказала вона у підвалі, коли їх будинок здригався від чортових бомб. «Бога немає» — хрипіла вона через сльози, коли відірвався у сина між ребрами тромб. «Бога немає» — скулила вона на могилі, коли хоронила єдину сім'ю в чорний рів.  «Бога немає» — молилась вона на себе, коли її руки загарбник за спину сутулу завів. «Бога немає» — кричала в сльозах Джавеліна, коли її тіло хтось рвав на маленькі шматки.  «Бога немає» — під нос вона тихо шептала, коли хтось  брав свій пістолет до руки. «Бога немає» — востаннє вона прокричала, коли їй у спину поцілив гарячий кривавий метал.  «Бога немає» — сказав їй у відповідь дурень, бо знав, що це правда, хоч богом себе і вважав. А бога й не було. Не чув він ні криків, ні болю. Не бачив як та Джавеліна молилась йому ці роки.  Не знав, як померла вона і маленька дитина. Не було кому знати цього, і зрештою бачити всі ці гріхи. Пізніше, її віднайдуть десь у братській могилі. Побачать мотузку, яку вготувала для неї війна.  Дістануть, розв'яжуть, і плакати будуть з годину. А потім промовлять про себе — «У Бучі, Бога нема». 
2022-10-05 18:28:26
16
9
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (9)
Nadine Tikhonovitch
та прокинеться... Сподіваюсь
Відповісти
2022-10-05 22:06:23
Подобається
Nadine Tikhonovitch
Я знаю, що таке Джавелін. Якщо мої здогадки не подобаються, то пропоную дочекатися автора)
Відповісти
2022-10-05 22:07:58
Подобається
Юлія Богута
Джавеліна — це збірний образ всіх жінок, які стали жертвами війни. Не секрет, що багатьох калічили, гвалтувати і вбивали. Кажуть, що Бог дає те, що ми можемо пережити. Що він милостивий і бажаю людям лише добра. Це вірш саме про мою особисту позицію. Є речі, які краще не переживати взагалі. Нікому і ніколи.
Відповісти
2022-10-05 22:45:08
1
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3237
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
17087