Самотні кораблі (Song)

Юлія Богута

Куплет: Скільки раз життя нас вниз штовхало, До колін своїх до дна, щоб ми розтали? І ми не знаєм як, і ми не знаєм як ми змогли здійнятись, Зробити подих свій, втекти від сотні слів і попрощатись, Неначе не було усіх зрадливих слів, Неначе не було втонулих кораблів. Приспів: Ми пройшли як шторми в океані — Закохані в чужі, солоні, рвані, голі рани. Ми пройшли як вічність, як цунамі — Знесли сльозами все і залишились десь на зламі. Ми як самотні кораблі, що не торкнулися землі...

2021-12-05 19:23:12

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (30)

Юлія Богута

@Ігор Баумгартен тоді чому ти тут?

Відповісти

2021-12-06 15:58:25

Ігор Баумгартен

@Юлія Богута читав для лікування чи навпаки свого серця.

Відповісти

2021-12-06 15:59:35

Юлія Богута

дякую)

Відповісти

2021-12-08 13:21:13

Подобається

Інші вірші поета

Сльозливий грудень Інтермецо (Song) Бело, не плач Сонце у твоїх очах (Song)

Інші поети

Mateo Torres

@mateo_adrian

Molly Walker

@mollywalker228

XBero X

@b7ero

Схожі вірші

Всі

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

1474

Темнота теней ночи ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...

1778