Самотні кораблі (Song)
Юлія Богута
Куплет: Скільки раз життя нас вниз штовхало, До колін своїх до дна, щоб ми розтали? І ми не знаєм як, і ми не знаєм як ми змогли здійнятись, Зробити подих свій, втекти від сотні слів і попрощатись, Неначе не було усіх зрадливих слів, Неначе не було втонулих кораблів. Приспів: Ми пройшли як шторми в океані — Закохані в чужі, солоні, рвані, голі рани. Ми пройшли як вічність, як цунамі — Знесли сльозами все і залишились десь на зламі. Ми як самотні кораблі, що не торкнулися землі...
2021-12-05 19:23:12
27
30
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (30)
Юлія Богута
@Ігор Баумгартен тоді чому ти тут?
Відповісти
2021-12-06 15:58:25
1
Ігор Баумгартен
@Юлія Богута читав для лікування чи навпаки свого серця.
Відповісти
2021-12-06 15:59:35
1
Юлія Богута
дякую)
Відповісти
2021-12-08 13:21:13
Подобається
Інші вірші поета
За мить розпочнеться війна Сонце у твоїх очах (Song) У Джавеліни немає Бога Фенікс
Інші поети
-Rayures
@Catalina_P
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2166
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2543