те, що нарешті минулося.
ромашка лікарська
Біле сяйво минулих спогадів, Бруківка повз твою вулицю, Сотні здивованих поглядів І те, що нарешті минулося. Мальований змій на зап'ясті, Сушені квіти і вечір. Це звалося дивним щастям І здавалось тоді доречним. Сад нездійснених мрій і планів, Марні зустрічі і надії, Червоні, як кров, троянди, Запалені сонцем тіні, Квиток на останній потяг, Обійми й нечесне «до завтра»... Болючий огидний спогад, І, наостанок, зрада.
2024-03-06 22:12:10
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Микола Мотрюк
Прикро...
Відповісти
2024-03-13 07:05:38
1
ромашка лікарська
@Микола Мотрюк це лише образи, проте коли так стається насправді, це дійсно дуже прикро((
Відповісти
2024-03-13 07:10:15
1
Інші вірші поета
просто пише. пам'яті літа. осінній стиль проникає в суспільство головному герою моїх сторінок і снів
Інші поети
Story Scribe
@StoryScribe
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4338
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2687