лист, який ти захочеш спалити.

ромашка лікарська

Привіт. Я давно не писала тобі листів. Ти вже, певно, забув мій неохайний почерк. Уявляєш, у нас вчора випав сніг! Я розкажу тобі сотні новин, якщо, звісно, захочеш. Вибач за грубість з останніх днів. Це тільки турбота про мене, не більше, знаєш? Дай якийсь знак, якщо більше не бачиш зі мною снів. Я страждаю, а ти? А ти, мабуть, вже не страждаєш. Я одужала, і немає температури! Але той жахливий і нескінченний кашель... Осінь розставила всі крапки і накреслила всі фігури. Якою б гарною не була, та не стане «нашою». Що там ти? Як поживає «сонце»? Воно стареньке і від того таке пофарбоване. Буде світити тобі і взимку своєю холодною бронзою. А життя, воно просто... Зломлене. Не шукай більше відповіді, забудь про сенс. Ми занадто далеко один від одного. І на згадку – тільки постійний стрес. І, на щастя, більше нічого доброго. Прощавай, не чекаю мальованих сторінок. Наші дороги плетуться у різні боки. Я – одна разом з тисячами думок. Ти – один? Сподіваюсь, не одинокий.

2024-11-05 19:32:02

6

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

ромашка лікарська

@Микола Мотрюк 💔

Відповісти

2024-11-06 15:24:57

2

ромашка лікарська

@Морок Неферат часом теж ловлю себе на думці, що світ змінився, дуже. іноді це лякає. але ж, мабуть, він постійно змінюється, як і все, як і всі. ми просто потрапили саме в цей відрізок часу;) і повинні навчитись жити в цьому світі, мінливому, такому, яким він є; долати перешкоди, які він нам підготував. попри все, любити. це обов'язкова умова!!! все буде добре, повірте 🤍 вірші іноді сумні, бо про взаємини людей. на жаль, так вже сталось, що усі ми різні, часто трапляється так, що ми залишаємо один одному шрами. але ж і це – частинка життя. поки болить, ти живий) без страждання не виходить мистецтва але обіцяю вам, обов'язково ще напишу щось світле і радісне 🌼 можете переглянути мою сторінку, там знайдеться пара віршів про літо, квіти, природу, кохання та щирість. не все втрачено, все в наших руках 🤍

Відповісти

2024-11-06 15:35:19

2

Морок Неферат

@ромашка лікарська Христос є Любов та Його послідовники на жаль не мають в собі любові. Люди розіпьяли на хресті Спасителя. З віком починаю розуміти, що мир духовний можна лише в індуїзму обрести, бо християни Бога використовують і в наш час ради своїх меркантильних цілей й так багато насильства і вбивства в тому християнстві. Молимося ми всі одному Богові, просто слідуємо на жаль-кожен по своєму(( Ви праві, все буде гаразд та необхідне чудо для того: світ зцілиться лише тоді коли відкриється на зустріч Любові. Ось і я писав колись неймовірні вірші й пишаюся ними а сучасні люди їх читають і кажуть що надто чисті та невинні вони та до рифми придираються а я перечитую їх і бачу в них життя чудове яке воно є і яким може бути знов та це вибір кожного окремо жити в любові чи насильстві вибір простий та люди чомусь завжди обирають темряву і віддаляються від світла я один з небагатьох хто ще світлу слідує я трохи навіть чокнувся бо боротьба практично з усіма за збереження того світла всередині але я не здамся і до останнього подиху залишуся вірним собі!

Відповісти

2024-11-06 15:43:35

2

Схожі вірші

Всі

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

39

4

2336

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1185