25-та година
ромашка лікарська
Мені необхідна 25-та година доби, Щоб вистачало часу на сумніви і вагання, Зайві стреси, що без кінця лягають в рядки, Невиправдані страхи, неозвучені сподівання. Додаткова година без сну мені не зашкодить, Ще більше тривожних думок і панічних атак. По годиннику стрілки невпинно колами ходять, Та у мене залишиться ще година на «а що, як...». Змучивши себе різного роду дилемами, Я спокійно (а, може, не дуже) засну, Загортаючись ковдрою (чи проблемами).. Позичте 25-годину, а я вам колись поверну!
2023-01-24 18:16:42
4
0
Інші вірші поета
просто пише. створіння самотнє і жовте надійніше вірити в себе мені тут без тебе нестерпно холодно.
Інші поети
Женя Закарян
@Evgenia_zakaryan
Mila Kaminska
@Mila_Kaminska
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5000
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12588