Зимовий охоронець

➒ ➊ ➊

Що сили триматися останньої межі і вперто боротися за власні рубежі, коли зима настане і сніг запорошить, коли замерзне море, на тижні, як на мить. - Всі вікна зачиняти від вітру з бли́зьких лук і пильно вартувати свій власний Оверлук. Із привидами власними, лише на узбережжі, із спогадами рясними у самоті й безмежжі рефлексії і криги, серед пустих турбаз, чекаючи відлиги, боротись раз-по-раз за цілісність котеджів й майно чужих людей з навалою крадіжників в циклонів апогей. Боротися за волю, за власне сприйняття, за самоту без болю, лиш за своє життя, лиш за свої бажання, що вже у серце вшив, боротись за кохання з усім, що залишив, із кожним, хто у душу йому колись плював, із кожною, хто рушив все що він відчував. - В скажені хуртовини, якщо з життя піде, не треба домовини – най просто замете. Якщо ж весна настане, на півночі сховається, Там самоту знайде, де тільки звір трапляється, де лише його спогади, де воля і натхнення, короткі літні опади й примарне сьогодення 凜 VII.1992 р., здається, узбережжя Азовського моря – 26.VIII.2021 р., м. Дніпро Образи засніжених турбаз на узбережжях морів переслідують з дитинства. Чомусь, опиняючись на літньому відпочинку, спостерігаючи за натовпами відпочивальників на переповнених вулицях містечок і на пляжах, в уяві малюю контрастне видовище таких місць взимку

2021-08-26 17:43:49

3

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11943

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

4324