Я тону (вірш)
(18+)
Я тону в алкоголі, А вона в своїх сльозах У нас різні дози, Зі мною жінки голі. Як зустрів свою суджену - повів її на боулінг, Хоча були зовсім інші плани Гаряча як випічка з червоними пелюстками ванна, Стрілки показували б в моєму напрямку з словом «паркінг» Я дивився на неї впродовж години, Хотів зрозуміти кого вона мені нагадує Чи курить, чи може нюхає, все ж я ставлю на те що дує З точністю впевнений що впізнав би її в натовпі, Бо вона дійсно відрізняється Вона настільки різна з понеділка по п’ятницю Та більш за все я кохаю її на вихідні На стільці у неї всіляка штукатурка, Вона закохає в себе: мадяра, москаля, турка Я читаю їй казку про сірого вовка, А вона слинявить мені сіре гуді Питає чи я домашні вареники буду, Я відчуваю себе на всі сто! Навіть забув про її ляльку Вуду, Лиш хочу утікати звідусіль з нею разом Іноді буває й таке, що їй важко сісти, В мене незвичний характер, каюсь В неї є ребра, хрящі, кістки Я куса́ю.. та з’їсти вагаюсь.
2022-09-27 20:30:33
2
0
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4928
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12612