THE END

Сніданок з Едемом

Ранкова роса покрила очі Я закоханий у н`oчі І не можу сказати, Бо про любов нічого не знаю. Налийте ще мені чаю, Налийтесь ще мої очі Заслуговую, звичайно. На безсонні ночі. Я її покохав, А вона неначе місяць Так пропала зненацька, Навіть не встиг «розчехлитись» Я читаю про стосунки В мого друга в понеділок, У вівторок все так само І нічого не змінилось. Поцілунки те та се, З цим потрібно миритись Місяць пропав та й усе, Почуттями вже ситий. І уже не проснутись, І уже не заснути. В серці так сильно болить, За що йому така скрута? Я скручу собі цигарку І все на ранок забуду. А вже знову в пітьмі Згадаю губи її.. ..ні разу не дуті. Під ногами калюжі. Зібралася кохана, Лиш залишила пудру.. ..й депресивний стан Невже любов паскуда? З почуттями провини, Несамовитою біллю? З червоними очима.. ..отрути, Кайданками окута, Ми дійшли до кінця, Нового початку не буде. Я спираюсь лиш на бильця, Їй холодно - дам куртку. Очі немов дві криниці, Мною забуті. Я був у понеділок Та у вівторок не буду.

2023-08-05 14:20:10

2

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Сніданок з Едемом

@Олег Шаула а все інше надто відносне і без конкретики

Відповісти

2023-09-26 22:40:13

1

Сніданок з Едемом

@Регіна Касі jack marshal, Руди Мелроуз, щось на кшталт цього

Відповісти

2023-09-27 21:01:56

1

Сніданок з Едемом

@Регіна Касі та я вас також не памʼятаю 😅

Відповісти

2023-09-28 09:14:16

1

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

26

4912

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

46

5

1169