Муза 2

Сніданок з Едемом

Отрутою на язику залишились несказані слова Слова, які тобою позабуті Забула тільки ти, але ж не я Від прикрощів пече у грудях Ти не дивись на мене так - болісно і з жалем Твій погляд ріже душу, як начебто кинжалом І не пиши мені листів, де просиш молебно простити Нехай тебе прощає Бог, мені достатньо лиш змиритись Кохав тебе як тільки міг, та ти не знала, як кохати Поховав тебе в собі, коли настане час розплати? Зосталось тільки я і ти, і спільним "ми" уже не стати Розійшлися як в морі кораблі, ніби ми у грі Wantander І кров тече, і час не зупинити Ти спершись на моє плече сльозливо хочеш попросити «Не йди від мене, я сі стану ліпше» Є два шляхи: «любов і смерть» (с) Фрідріх Ніцше.

2022-10-12 18:06:40

Інші вірші поета

Without name 3 лютого 2015 року Єва 11 Єва 8 Бред

Інші поети

White_Fox_

@White_Fox_

Alina Taratuta

@TA_lina

Upavshii_Zakat

@Upavshii_Zakat

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

3785

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1924