Дорога до крамниці під мостом

Сніданок з Едемом

Моє життя лиш страждання і біль Серед сотень дібров і тисячі мрій. Я почав писати без сумління І тепер я українець, і тепер я свій. Раніше мене не знали люди Та в своїх колах я був відомим За вікном уже місяць не лютий А я в фуфайці в крамницю по бруду. Надворі темно до болі в очах, Ліхтар як смолоскип, палає мов сонце. Вже пізно та діти кричать, Все бояться під ліжком монстра. А в цей час я вступив не туди, Підняв ногу і далі в дорогу. Я боюсь в душі пустоти, А ще залишитись голодним. Я забув вам сказати, що бідний Опівночі йду до моста Я забув вам сказати, що мрію Побачити Ісуса Христа. Я хочу йому розказати, Про те що маленька дитина Без світла не може спати, Як я без своєї родини. Я хочу йому показати Наш світ і наше життя, Як помер мій батько і померла мати І хай скаже що це небуття. Я готовий за нього померти Як він помер за всіх нас, Але діло в тім що я не безсмертний І вразливий як плексиглас. Мій світ лиш ідея і план, Мій світ це його задумка. Як можна знущатись з цих дам, Яких підбирають в попупотках. Тепер уявімо себе На місці цього козла Він сидить собі на небі І в ньому безкінечно зла. Він дозволяє самому собі Дивитися в очі тим людям, Які життя віддали на війні, Тих, що поливали брудом. І йому по барабану на них, Він гучно грає на ньому, А комусь ховати рідних, А комусь ховати бездомних. Попільничка лежить на коліні, Моє серце ось-ось загине... Я не сказав головного: понині Сам помирай за самого себе.

2020-05-19 15:50:08

Інші вірші поета

Дядько. Балкон За цей вірш мене посадять 19

Інші поети

Doesnt Matter

@Doesntmatter

Alina Taratuta

@TA_lina

Avrora171717

@Avrora171717

Схожі вірші

Всі

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

1824

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

2512