Намальовані
Богдан Кухта
Намальовані троянди Не розквітнуть на вікні. Не потрібно лити воду, Бо вони й так не живі. Рамка з дерева готова, Підпис автора в кутку. Не продали квіти вчора, Не розбий душу крихку. Спочивають в павутинні, Вицвітають кольори, Сплять прекрасні Й не спитають, Чому мухи обсідають. Підберуть можливо люди, Продадуть за оковиту. Ось культурні поривання, Муки совісті й зітхання. За дарма когось робота, За дарма зів"яв букет. Невелика в тім турбота, Це лиш вірш...і тут кінець. © Богдан Кухта 2021 #poetry, #Поезія
2021-01-10 18:41:09
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Вероника Рубин
👏👏Гарний вiрш
Відповісти
2021-01-10 19:38:54
Подобається
Інші вірші поета
Відпусти РОбота робОта ... Спробуй ще... Коронавірусна скоромовка
Інші поети
Алина
@Alina_Krasnobaeva_
D. K.V.
@d_kv
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2314
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1892