Щастя, ти де?
А ти — затята песимістка, І темперамент меланхоліка в додачу маєш. Мелодії сумних пісень завжди вмикаєш. І щоб не сталося з тобою, Куди б твій шлях далекий не звернув, Повіриш швидше у погане, У зраду, біль, хворобу чи нещастя, Ніж будеш щастя стерегти. Його ж для тебе не існує, Здавалось, шторкою закрилося від тебе, Сховалось без нагальної на те причини, Аби творити іншим світлу путь, Сидить і потай з тебе насміхається, А інших береже від бід. Хоч мрієш ти про нього день у день, У снах ви зустрічаєтеся часто, А наяву — як вороги. І досі зрозуміть не можеш Чи ти насправді песиміст, Чи реаліст, який у зло повірить, А в думах своїх буде сподіватись на фортуну. © Блакитноока
2021-04-24 15:45:04
8
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1785
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5021