ЗАБУТТЯ

Квіла Безодня

Із всемережжя їдючий стогін дороги. Стати слабкою. Це так, наче під рукою немає тебе, І та підсвідомість гуляє сама по собі з зав’язаними ногами. Очі Ведуть до межі Між мною і ними прірва перестороги, Якої не передбачив ні ти, ні твої колажі Фракталами долі Факти лихої волі -ножі Двічі втрачені використані таємно Стиглої шкіри кадри лекалами всюди де ти не вбачала й досі Ось і Простирадло в каві Не виплавити ані слів, ані вимислення, ані просто до́кору забуття В самотності зради джент Дзеркала́ заради невроди Випатратися зусім звідусіль Аби тихо Стало Більше не тісно в кайданах

2023-09-28 11:49:36

Інші вірші поета

ЯК ЛЮДИНА АСЕНСУАЛЬНІСТЬ МОТОК КУБ

Інші поети

Helen Monthly

@helen_monthly

Анастасія Андрійчук

@_nastia_a

Роберт Муншфэ

@Robert_Munschfer

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

5793

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

2959