АСЕНСУАЛЬНІСТЬ

Квіла Безодня

Асенсуальність як відповідь Бачив усе Тема нýдить, зло́бить кліше Крутиш носом Аксесуальність як вимір, в котрому живем ми по черзі Вживаємо, наче гриби сушені, одне з одного За потреби Та то вже інше, як довелося Аксесуари Чіпляємо іноді, що завалялися десь, до душі А буває сиплем на голову купами Просто аби не здаватись розгубленими Грубими Не занадто дорослими Обидва симптом асемії носимо Акцентуальність Поставив на Кафку свій стан, йдемо́ далі Подай кави Асинхронія Коли я зламалась, чому повішавсь мій лікар? Він про мене подбав, вживив чіп життя, Що й досі ниє Асенізатор Людина, яка здійснює асенізацію. Асинклітизм Вставлення головки плоду у вхід малого тазу поза віссю Ти не відкриваєш мені своєї істинності Такий замкнений Я ж читаю тобі вірші Де твоя вдячність? Тягну за волосся Ляскаю вазою Як мені жити Вуглем змазаною, в дим відчуття закутий Ассимілянт подекуди Просеко не п’ю Викликає одразу відразу, як і будь-який алкоголь, і папіроси А ти все носиш свій старий светр Прилип до тіла Наче в ньому вмер ти Коли пішла То ж не стерти цієї зарази Лишивсь шрам Аж на самих грудях після ампутації серця Натомість я вправна В справі Неодержимості

2023-09-28 11:53:31

Інші вірші поета

МОТОК ВІРШІ ХВІРТКА ЗАБУТТЯ

Інші поети

Юлія Тодер

@yuliya_toder

Scion Marion

@ScionMarion

Софія Гладковська

@sofiya_gladkovska

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

4022

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

1218