АСЕНСУАЛЬНІСТЬ
Асенсуальність як відповідь Бачив усе Тема нýдить, зло́бить кліше Крутиш носом Аксесуальність як вимір, в котрому живем ми по черзі Вживаємо, наче гриби сушені, одне з одного За потреби Та то вже інше, як довелося Аксесуари Чіпляємо іноді, що завалялися десь, до душі А буває сиплем на голову купами Просто аби не здаватись розгубленими Грубими Не занадто дорослими Обидва симптом асемії носимо Акцентуальність Поставив на Кафку свій стан, йдемо́ далі Подай кави Асинхронія Коли я зламалась, чому повішавсь мій лікар? Він про мене подбав, вживив чіп життя, Що й досі ниє Асенізатор Людина, яка здійснює асенізацію. Асинклітизм Вставлення головки плоду у вхід малого тазу поза віссю Ти не відкриваєш мені своєї істинності Такий замкнений Я ж читаю тобі вірші Де твоя вдячність? Тягну за волосся Ляскаю вазою Як мені жити Вуглем змазаною, в дим відчуття закутий Ассимілянт подекуди Просеко не п’ю Викликає одразу відразу, як і будь-який алкоголь, і папіроси А ти все носиш свій старий светр Прилип до тіла Наче в ньому вмер ти Коли пішла То ж не стерти цієї зарази Лишивсь шрам Аж на самих грудях після ампутації серця Натомість я вправна В справі Неодержимості
2023-09-28 11:53:31
0
0
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2479
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4856