Страх
Юліана
Під покровом ночі ховались вони, жахаючись променів сонця, Пили кров із людей, жили так як могли, замикай же свої ти віконця. Вони ж прокляті діти пітьми, що снують по спустошенім місті. На питання : " А як же з'явились вони?" нам чомусь не дано відповісти. Не забудь замкнуть двері й сховайсь під столом. Сиди тихо, не рипайсь, вони під вікном . Ти старайся не дихать, не бійся, будь ласка, Їм відчутний твій страх, це для них як приманка. Їхні білі очиська блякнуть в темені ночі й звірським голодом сяють щоразу. Їх пожива то ти, твоя тінь, твоя кров, своїм вкусом розносять заразу. Як укусять тебе, будеш ти як вони, мріять когось прикінчити. Ти служитимеш тіні, тому звіру, тій тьмі, що колись їх змогла породити. Скільки будеш тікать? Та не знать чи втечеш, вони майстри знайти звідусюди. Не торкайся ти їх, бережися ти їх, бо коли ж доженуть, вже не дітись нікуди. Що ж, наївне дитя, постарайся прожить хоч годину. Твоє тіло, щоб випити крові, вони пригорнуть, наче рідну дитину.
2019-02-02 20:55:00
2
0
Інші вірші поета
1 4 Ти Вона
Інші поети
Yaroslav
@voditel_sudby
Karlos Ortiz
@karlos_ortiz
Надин
@mindmap
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4215
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2391