Вишні
Ти звався так по-дикому прекрасно, І голос твій, немов солодкий мед. В твоїх очах вбачала ясно, Печалі чорний ніжний силует. Вгляділа в тих очах бездонний спокій, Тонула в них, як в морі кораблі. До рук твоїх хотіла доторкнутись, Та було дуже боязко мені. Ти там казав, що важко закохатись, І почуття так швидко не прийдуть, Та варто нам було лиш перетнутись, Як чари твої з розуму зведуть. Було так раз: до мене прихилився, І щастю мому межі не було, Та з того часу стільки літ минуло. І майже двадцять вишень відцвіло.
2020-05-29 17:11:35
1
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1754
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1786