Королева драми
Ашаннiя
Не називайте драмою мій шлях — Він просто серцем прожитий до краю. Не нашвидку живу я, наче птах, А кожен день яскраво проживаю. І королева драми - це не роль! Це мій талант, це карма, нагорода. Я з нот і сліз складаю свій пароль, Що відкриває людям шлях до Бога. Мій кожен вірш — мов сповідь без прикрас, А кожна пісня — це не звук, а крила. Я проживаю драми повсякчас, Інакше я б ніколи не творила. Я не боюся темряви куліс, Бо саме там народжується світло. Де хтось побачить тільки море сліз — Знайду знов риму, серце щоб зігріла. І хай говорять: "Знов занадто все..." Не всім збагнути цей вогонь в мені, Я посміхнусь у відповідь, адже Не всім далось - літати на землі. Я — Королева не чиїхсь сердець, А тих емоцій, що живуть без маски. Бо хто не вмів страждати, як боєць, Той не напише і рядка про щастя. Нехай життя зміняє декорації, А я себе ніколи не зміню. Допоки є в віршах моїх ця грація, Своєї пісні я не зупиню.
2026-07-15 09:21:57
1
0
Інші вірші поета
Між нами Стільки ще буде болю Злітай Нескінченність запитань
Інші поети
Elae Marks
@Elae_Marks
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2840
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1646