Нескінченність запитань
В скiлькох нестриманих сльозах Ти бачив посмiшки мої? Скажи менi, в чиїх очах Були вони, жили вони? Чому не забуваєш їх, Коли з тобою ми не разом? Чому тепло обiйм моїх Стає спокусою одразу? Чому вiд мене знов чекаєш Найпершi лагiднi слова, Якi ти й досi пам’ятаєшь? Яких, можливо, не бува… В скiлькох хвилинах нескiнченних Тобi хотiлось цiлувати Вiрші мої благословеннi I мої плечi обiйняти?...
2022-10-14 11:47:31
5
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2903
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2390