Нескінченність запитань
В скiлькох нестриманих сльозах Ти бачив посмiшки мої? Скажи менi, в чиїх очах Були вони, жили вони? Чому не забуваєш їх, Коли з тобою ми не разом? Чому тепло обiйм моїх Стає спокусою одразу? Чому вiд мене знов чекаєш Найпершi лагiднi слова, Якi ти й досi пам’ятаєшь? Яких, можливо, не бува… В скiлькох хвилинах нескiнченних Тобi хотiлось цiлувати Вiрші мої благословеннi I мої плечi обiйняти?...
2022-10-14 11:47:31
5
0
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1703
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3873