Злітай

Тата Ашаннiя

Згадай, як все було, Її тепло так зiгрiвало. Згадай, як бiль минала, Бо щось менi казало: Згадай ти про любов, Що серцю знов дарує крила, Згадай, як небо те Для тебе все себе вiдкрило. Злiтай і подивись На рiдне все і все знайоме Та знай, що Божа вись Дає нам жити змогу. Злiтай, хоч крила вниз, Бо бiлий снiг лежить на крилах. Злiтай і доторкнись До Того, Хто здiйма вiтрила… Злiтай за небокрай I пам’ятай про рiдну Землю, Кохай, як любу, милу Свою, свою країну. Не знай ти зрад і змов, Бо є любов, То Божа сила. Злiтай, бо та любов — Це твоя Україна... ВІДЕО: https://youtu.be/rn-41M3y4pU

2022-10-13 05:40:09

Інші вірші поета

Наказ донечці Вершина Хай буде світ Стільки ще буде болю

Інші поети

Rose P. Silver

@dragonandfish

Upavshii_Zakat

@Upavshii_Zakat

Kayla Bugs

@Kayla_the_goonie

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

5220

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

5934