Буденність
Anataya Vella
Буденність - це вона вселяє в мене сум, Катує день за днем сміливі поривання... Щодня я чую цей облудний глум: Відлунюють пороки, мов гадюк сичання. Марную час я між нечистих масок. Чи за личинами ховаються дива? Боюсь, що загублю себе в одній з цих пасток... Тримаюсь ледве вже, однак іще жива... Моя душа пригнічена в неволі! Бо там нахабність - це те саме, що й мораль, Бо там невігластво - то нагорода долі, Бо доброта там викликає жаль... Чому я мушу гнити разом з вами? Ви до землі "ростете" з кожним днем. Я ж пориваюсь у високі брами, Я прагну бруд мерзенний обпекти вогнем! Своє життя не дам я на поталу: Звільнюсь від гніту ваших темних сил! Для когось стану пеклом, а для когось - раєм, Бо налаштую твердо хід своїх вітрил!
2024-05-15 21:00:34
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Anataya Vella
Чому питаєте?)
Відповісти
2024-05-17 11:13:20
1
Інші вірші поета
Хіба можливо повторить..? Кохання є Чудесна драма І був юнак. І я була нівроку
Інші поети
Truth13
@Truth13
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
2267
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4633