Реквієм.
Сумної балади я стала свідком, Пораненої свідомості навіки я власник. За мною крокує минуле заячим слідом, Так глухо шепоче: «Я твоя віра. Я твій напасник». Я вийду заміж за свого героя ліричного, Чий гризотний голос чула в пам'ятній весні. Ми йтимемо вгору слідами долі брехливої, Допоки не згадаєм, як колись боялись висоти. І почує тоді відчай, як гукає його страх, В агонії зажури кличе криком ревним. Я бачу сльози і його бліді вуста, Які приречено віщають: «Живі ще заздритимуть мертвим».
2023-01-14 16:41:16
3
0
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1582
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2237