Останнє прохання
Не кажи нічого, прошу, замовчи! Присядь, не грими, не кричи. Згадай мене, благаю, мої маленькі роки, Про прохання дитяче: «поговори зі мною, поговори!» Не ображай мене знову, постій, припини. Обіймаєш мене? Почекай, не спіши. Спитаєш як справи в мене? Ні? «Не до того, прости?» «Поверни на мене голову, молю, поверни...» Розказати про кошмари свої, улюблені сни? А, ти зайнята.. та не хвилюйся, сиди. Чому сльози в мене? То не мої, не мої... Дитячі вони зовсім, минулі, старі. Відправляєш мене знову? Надовго? Куди? Забереш мене скоро? «Набридла, ні»? В тебе день народження скоро, може допомогти? «Нічого не треба, забудь, просто йди». Не розумієш? Егоїстка я? «Не груби?» А ти дитинство згадай моє, хоча б уяви. Років було мені тоді не більше восьми, І наївна надія: полюби, обійми, захисти. Погуляй зі мною, погуляй, піди, Час в тебе є, правду скажи, не бреши. Не хочеш? Ну чому, поясни. «Помилка, шкодую, якби тільки не ти...» Я вже не дитина, погляд свій підніми, Ти більше не треба, видихни спокійно, радій. Що? Ти хочеш поговорити? То говори! А... ти знову про те, що зі мною щось не так, не помічаю тебе... прямо як мене колись ти? Чи злюся не тебе? Так, дуже болить. Попроси в мене вибачення, молю, попроси. За сльози, скандали, за просьбу піти, За кожне нездійснене «полюби», «обійми», «захисти».
2023-01-14 16:22:28
3
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5832
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16763