La musique du coeur

Редан Марво

рука делікатно лягає на руку і пальці на клавішах переплітаються ніби дощу по вікну м’які звуки не сміло пробуджені вперше кохаються і сором’язливе пестливе адажіо з подихом в шию раптово жаданим цю музику солодше слухати наживо мріяти запахом хмільно-коханим міряти ближче до приспіву відстані боязко знов повторити не сказане звуки пливуть дощу сльозами істини пальці спілкуються дотиків фразами ніби цілуються ноти вервечкою мірно і тихо зітха композиція руки міняють позицію з ґречністю серця резонують межу репетиції й ніби не сміло в єдине зав’язані звуки, і подихи, й сироти шкірою музика каже словами не сказане повною мірою

2021-08-31 11:53:36

Інші вірші поета

Тавруй мене... (+18) Мій любий серпень Недосказане Mysterium tenebrarum

Інші поети

Akira Yamanoka

@sasha_karabash

Богдан Брездень

@bogdan_anarchist

غُفران.

@imblue

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1185

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

2780