Недосказане
Редан Марво
Серпень. Серпанок по обрію обручем Сонячні промені-коси збирає. Вечір за плечі, у вуха муркочучи, Диха. Серденько крає. Крає до щему. Зібрав би з промінням ти, Вечоре, спогадів пасма, В очі не лізли щоб срібним сплетінням і Ті не росили так рясно. Серпень. Букетом в долонях затиснуто Намірів замах півсловом. Інше “-пів” тріснуло. Тиша повисла В колір букету – бузкова. Пахне чебрець під пестливими пальцями, Гоїть думок неприємності. Вечір муркоче. Сонце ховається В тій напівслівній взаємності. І краєм неба, мов літа завершення, В присмерку променем кома. Перші півслова ті будуть довершеним... Чим? Чебрецю невідомо.
2021-08-17 06:37:43
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Лео Лея
"Вечір муркоче у вуха" - чудово! 👍 Теплий вечірньо-серпневий вірш)
Відповісти
2021-08-17 07:16:08
1
Редан Марво
спеціально підбирав звуковідповідність😌
Відповісти
2021-08-17 19:02:05
Подобається
Інші вірші поета
Vobiscum narakis Тавруй мене... (+18) Мій любий серпень Mysterium tenebrarum
Інші поети
Sunflower_kitty
@Sunflower_kitty
Sweet_ k452
@sweet_452
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4079
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16763