Vobiscum narakis
Редан Марво
Загодя сонце сховалося, знаючи щось. Ніч радо подрузі давній обійми розкрила. Дійво над хмарами Шляхом Чумацьким лилось, В зорі туманом зітхала порожня могила. Жевріє обрій, жар мружиться в її очах. Попіл сутінню. Шерхочуть кажанячі крила. Кров запеклась. Облизнулася всмак. Свіча Здиміла, всотана спраглим нутром Кармілли. Перегоріла розхристана шалом грань. Тьма оголяє скривавлені в посмішці ікла. Всепоглинаючим блудом пожадлива твань Змащує щедро сп’янілі залишки світла. Ніч огортає туманами, і в лице Лагідно Їй всміхається – скільки ж буде? Вулиці сонні повняться ще мерцем. Дихають збуджено спраглі бездушні груди. Пристрасть Її – оте зоряне тло, без меж. Пестощів холод землею сирою відгоне. Сонце сховалось, бо знало: ховайся теж – Ранок будитимуть знов поминальні дзвони.
2021-08-17 06:43:51
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Лео Лея
Цікавий вірш🤔
Відповісти
2021-08-17 07:14:43
1
Інші вірші поета
La musique du coeur Мій любий серпень Тавруй мене... (+18) Недосказане
Інші поети
Макс Фолс
@pr_mikhailovich
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3090
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1785