Гра
Вітер. Море. Дивні хвилі.
Човен колихає, ми пливемо вдаль.
У нашій любові ми безсилі,
чомусь турбує печаль...
Ніч. Тиша. Лиш ми навкруги.
Я дивлюсь на тебе щиро,
а ти на мене – ні.
За твою акторську гру, тобі потрібна медаль:
кохав, та не дуже,
завжди дивився удаль.
Ти думав, що не зрозумію,
що зможеш надурити.
Але як я посмію,
про це з тобою говорити?
Ми грали с тобою у гру.
І самі про це, мабуть не знали.
Я любов свою заберу,
і піду собі далі.
Ранок. Шум. Причал.
Більше я не хвилююсь,
зникла моя печаль.
В останній раз я зупинюсь,
накину свою вуаль.
І погляну тепер не на тебе,
а вдаль, вдаль, вдаль...
©Alminton
2020-05-29 12:20:01
11
4