Любов у полоні весни
Пройшла любов, опало листя клена, Загуркотіли в даль широку поїзди. Залишилась сама сосна зелена. Під нею навесні сиділи ми. Пройшла любов, зриває листя вітер. Знов непомітно тоне в хмарах день. І більше я не жду твого привіту, Душа вже не співає тих пісень. Пройшла любов, зів'яли в серці квіти. Схилились навіть айстри під вікном. Несе нас час на крилах туди-звідти, Але не може звести нас разом. Пройшла любов і стало сіре небо. Серце моє лишив ти під замком. Чому прекрасне все кінчається так швидко? Пливе в історію назавжди так бігом... Як сталося, що все це обірвалось? Добігла ця історія кінця. Те, як я у тебе вперше закохалась... Тепер це вже історія моя...
2023-02-06 18:51:58
3
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2093
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2191