Мелодія минулого
Adriana
На землю впаде ніч раптово. І білий снігу видно блиск. І ти згадаєш усе знову. Усе, що бУло вже "колись". Мов сон у пам'яті спливають ті моменти, Які ніяк не зможеш ти забути. Їх не порвуть ніякі кілометри. І не відтиснуть всі ті нові люди. Ввімкнеш плейлист на снігом вкритій лавці. Згадаєш вайб тих самих вечорів. Сидиш ти ніби в тому місці і в тій самій шапці, Та вже не чуєш тих колишніх слів. У пам'яті назавжди залишиться, Всі ті, все те, що нас щасливими робило. Не раз нам ще у тиху ніч присниться Холодний слід минулого відвертий.
2023-02-06 21:36:36
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Cтанолав Калашнік
Добре написано
Відповісти
2023-10-12 13:21:45
Подобається
Інші вірші поета
Рана першого кохання Попереду Як не сьогодні, то коли? Любов у полоні весни
Інші поети
Jimka_05
@Jimka_05
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11493
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8342