Я

Ріна

Колюча, вперта, гостра на слова... Ховаю правду в товщі егоїзму. Моя душа, здається, геть німа, Бо говорити стало раптом пізно. У грудях страх ламає наче тріску І диким звіром рве моє єство... Ти знаєш, лекше видавить усмішку, Сховати гіркоту в пусте блюзнірство. Ти хочеш правди? Ти готовий? Що ж..: Я надто глибоко пускаю в серце, Якщо люблю - на вічно і без меж. Якщо кохаю - міцно, трохи з перцем. Але в житті від зради не втечеш.... Втрачаю тих, кого люблю. І б'ють, як пса, кому я довіряю... А я живу, як вмію так живу! Від болю душу різкістю ховаю...

2019-03-15 16:44:36

1

0

Схожі вірші

Всі

Неловкость в улыбке рассвета

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...

39

2

3204

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1939