Ніжність
Опівніч, місто у вогнях, Бог розсипав на небі намисто. Ми зустрілися знову у снах, випадково і ненавмисно. Вечір, червень, тишина над рікою, десь тихенько співає птах. Поміж нас тільки крок і торкнутись рукою... завмирають слова на вустах. Часу біг, круговерть поворотів.. Ти чекаєш мене під вікном терпким запахом білих піонів, лиш тобі притаманним теплом.
2020-06-25 19:47:00
7
0
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3332
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6310