Те, що болить
Ріна
Рахувати дні тижня, поки дерева гублять листки. Креслити дати до днів прохолодного жовтня... Кажуть, людей, що призначені, єднають червоні нитки... Зараз усі ці пророцтва не мають жодного значення. Втікати від себе у місто гострих, як шпиці, дахів Топтати бруківку під шум іржавих трамваїв, Розганяти думки зграями диких свавільних птахів... А в голові проганяти болючі сценарії твоїх чергових романів. Кожного ранку ставити на повтори минулі дні. Відчувати пушками пальців, як зникають марні надії. Якби мене запитали, як там у розпачі і на дні... Я б сказала, що тримаюсь тільки на впертості і марній вірі. Ніяк не змиритись, чекати поки нестерпний час Нарешті зробить свою основну роботу! Я завжди знала - ніколи не було й не буде нас. Тільки від цього не легше мені, анітрохи.
2021-09-15 21:27:08
2
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Ріна
як завжди праві) пора вчитись писати спершу в нотатки, потім переносити, бо помилок геть не помічаю)
Відповісти
2021-09-16 08:24:41
Подобається
Саша, он же Шурик, он же Добрый пёс
Чудесно написано ☺️
Відповісти
2021-09-16 09:26:50
1
Ріна
@Саша, он же Шурик, он же Добрый пёс дякую
Відповісти
2021-09-16 16:38:30
1
Інші вірші поета
...ermüde Інкогніто Між рядків Я прошу
Інші поети
Mrs Monica L
@MrsMonica
Mennah Mostafa
@mennahhxx
Схожі вірші
Всі
Why?
Лунная Лапа
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
9537
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2636