За три дні до кінця світу
просто веселка
За три дні до кінця світу Ти захочеш жити. За три дні до кінця світу Захочеш все змінити. За три дні до кінця світу Ти згадаєш все хороше. За три дні до кінця світу Наплюєш на усі гроші За три дні до кінця світу Ти пізнаєш щастя простих речей. За три дні до кінця світу По-справжньому зрозумієш себе. За три дні до кінця світу У тебе буде не багато часу. За три дні до кінця світу Зрозумієш, що у тебе було Щастя.
2021-03-18 07:15:47
11
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Сандра Мей
так....
Відповісти
2021-03-18 15:33:29
Подобається
Tianna Mase_
Дуже гарно
Відповісти
2021-10-18 20:14:15
1
просто веселка
@Tianna Mase_ Дякую ☺️
Відповісти
2021-10-18 20:16:27
Подобається
Інші вірші поета
... Ще трішки патріотизму! Заложник социума. Почти стих.
Інші поети
Hell_ga
@Hell_ga
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2182
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12244