Без назви
просто веселка
Я так хочу закричати, Та боюсь мене почують... Розцарапала я шрами, Нарешті живою себе вчула! Я так хочу злетіти, "Усі чомусь бояться впасти?" Вмираючи бажала жити, Усе життя чекаю страти... . . . . . . . . . . . Трішки депресії в студію (⁠づ⁠￣⁠ ⁠³⁠￣⁠)⁠づ✨💔✨
2022-10-25 12:04:01
10
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Лілія Гулик
не сумуй) все налагодиться
Відповісти
2022-10-25 12:21:45
1
просто веселка
@Лілія Гулик дякую 🧡🫂🧡
Відповісти
2022-10-25 12:23:19
Подобається
просто веселка
дякую сонце ✨☀️✨
Відповісти
2022-10-25 13:27:45
Подобається
Інші вірші поета
Вірш про партизана... Вірш ні про що. Не моя війна. Емоції...
Інші поети
Vymy
@Angely
bandagemaniac
@bandagemaniac
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11463
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
15873