Квіти надії...
просто веселка
Світ зжирають пандемії, Люди страждають від депресій... Розквітають милі квіти, На могилі жертв репресій... Світ страждає від постійних війн, Люди самі себе вбивають... Розпустилась квітка на пару днів, А потім її зривають... В світі завжди різні катастрофи, Є жертви і трагедії... Ростуть косиці під заводами, Прям символи в поезії... А люди шукають суть, І при цьому нищать життя... А квіти і далі, і далі живуть, Як і моя віра в людське каяття!
2023-01-10 22:48:31
8
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Натока.
З усіх віршів про війну у людей, це був перший , який мені сподобався.
Відповісти
2023-01-11 18:30:25
1
просто веселка
@Натока. Рада, що вам сподобалось
Відповісти
2023-01-11 19:19:19
1
Сузанна Ревич
це так гарно😍
Відповісти
2023-01-12 20:12:19
2
Інші вірші поета
... Кричи! Творча манія... Розмови
Інші поети
MoeMakha Wine
@MoeMakha_Wine
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2123
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2664