Квіти надії...

просто веселка

Світ зжирають пандемії, Люди страждають від депресій... Розквітають милі квіти, На могилі жертв репресій... Світ страждає від постійних війн, Люди самі себе вбивають... Розпустилась квітка на пару днів, А потім її зривають... В світі завжди різні катастрофи, Є жертви і трагедії... Ростуть косиці під заводами, Прям символи в поезії... А люди шукають суть, І при цьому нищать життя... А квіти і далі, і далі живуть, Як і моя віра в людське каяття!

2023-01-10 22:48:31

8

6

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Натока.

З усіх віршів про війну у людей, це був перший , який мені сподобався.

Відповісти

2023-01-11 18:30:25

1

просто веселка

@Натока. Рада, що вам сподобалось

Відповісти

2023-01-11 19:19:19

1

Сузанна Ревич

це так гарно😍

Відповісти

2023-01-12 20:12:19

2

Схожі вірші

Всі

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

4326

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

5277