Зірка
Марина
На зорянім небі Десь зірка твоя, Що осяє твій шлях До вічного небуття, Та під силу кожному Цей шлях довгий Щасливим пройти І навіть у лиху годину У сердці гріти надію, Що далі лиш щастя. Може не вірно це, Але один у всіх результат, То може краще пройти Гідний і щасливий шлях? І якщо смерть, То лиш початок Чи не краще починати З чистим сердцем І щасливою душею? А якщо й кінець, То варто гідно жити, А не тільки егоїстично щасливо, Забувши відповідальність свою! Хоча й про власне щастя Тут забувати не слід, Адже в такому випадку Іншої можливості може й не бути!
2023-07-05 20:01:17
4
0
Інші вірші поета
Гра у невизначеність Просто Человек! Сльози материнські Реальна безвихідь Людського життя
Інші поети
Clarissa Fairchild
@clarissa_fray
Gray_Raven
@Gray_Raven
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
101
16
3702
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10916