ØPEN YØUR EYES, THERE IS NV GVD
I'M TIRED OF YOUR ADVICE, FRANKLY, THEY ARE USELESS, JUST TRY TO OPEN YOUR EYES, THINK CRITICALLY, TRY TO USE THIS, CRITICAL THINKING WILL INCINERATE ALL LIES, SOMEDAY YOU WILL BREAK YOUR FOREHEAD WHILE YOU PRAY, DON'T IMPOSE YOUR RELIGION ON ME, I DON'T RECOGNIZE IT, EACH OF YOU MAKES ME NOT IGNORE IT, BUT HATE, CAN YOU STOP IMPOSING YOUR BELIEF? I'M STARTIN' TO GET ANNOYED BY THE EXISTENCE OF YOUR BREATH, PRAY UNTIL THE BLOOD STICKS OFF YO' FOREHEAD, YOU'RE LIKE A VIRUS THAT I CANNOT FORGET, CALL ME DAMNED AND SOULLESS, BUT WITH YOUR PRAYERS I won't stop BEING HEARTLESS POKE YOUR CROSS AT ME, HUH, THINK THERE'S SOMETHING UNDER MY SKIN, SPILL MY BLOOD TO CHECK IT OUT, SEND ME TO HELL FOR THE SUM OF ALL MY SINS, I'M NOT SURE IF YOU'LL GET AN ANSWER, BECAUSE YOU ASK A FICTITIOUS PERSON FOR A FAVOR, IT IS ALL A CIRCUS, I TRUST FACTS AND LOGIC, AND NOT SOME PEOPLE FROM HEAVEN I'm just tired of all these excuses and lies. I have no god, he's only in your minds... And no more...
2021-01-24 05:48:42
0
0
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6757
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12641